а скільки разів за вечір ви можете сказати слово _піссєц_?

поезія і перформанс - це двє бальшиє разніци.
так само, як поезія російською й українською. дуже цікаво, але справді - зовсім різні принципи писання.
так само, як поезія сходу й заходу україни - я сьогодні ніби зустрілася з якимось абсолютно іншим світом, якого дуже не певна, чи хочу найближчим часом іше раз побачити. це, знаєте... як у "шахматах" - чи був ти на схід од чернігова, де земля починає закругляцця і обростати кустарніками? ну от... шото я починаю думати, шо в цій фразі значно більше правди, ніж на перший погляд =(
але на такі штуки, як сьогоднішні "парнаські ігри" я власної волі не піду найближчі кілька років, якшо не взагалі. з усіх сьогодні новопочутих хочеться залишити собі посилання хіба на тексти максима кабіра (який з часу "молодого вина", де були трошки інші вимоги до поезії, тому криворіжців проігнорували дещо, почав писати краще - чи то я змінилася?) і влада клена - не тому, шо це якась суперська поезія (хоча писати хлопці таки вміють), а тому, шо це якісний і доволі поетичний перформанс.
ну так, і, доки ви ще не пішли під кат, останні дві великі різниці. те, шо дехто наївно називає верлібрами - і поезія. кажу це останнє слово без сопливого пафосу.

отож,

максим кабир

Пропоёт патефон: "Я люблю тебя жизнь",
От восторга и счастья скрипя.
Жизнь ответит, скривившись, - дурак! Отвяжись,
Я и знать не желаю тебя!

Мы заплатим за счастье великую дань
И покажет багровый конец
Жизнь, которая ложь, жизнь, которая дрянь,
Жизнь, которую любит Бернес!

влад клен

Душа болтается... ничья...
(печален висельника опыт!)
от беспробудного вранья
до бесполезнейшего трёпа
и не по глупости пришел
и не от скуки место занял
страдал любил ну что еще
ходил дышал сверкал глазами
хватался сердца
чуть не запил
(спасибо друг предостерег!)
нравоучений потолок
дал трещину
и прорва строк
она куда надежней кляпа
петли удушливей
душа!
Судьба дала последний шанс
Нельзя всё время быть растяпой