п'ю м'ятний чай.
заварений із м'яти, привезеної з пирогова.
згадую, як тоді пахли мої руки. згадую яблука. згадую чудову-чудову дівчину, за якою страшенно скучила. і від того якось сумно, але смуток такий світлий...
лєн, дарма ви тоді з нами не поїхали на ніч купатися =)
дійсно гарно. у тебе талант на красиві пости =)
до речі, щодо музики, яка у тебе тут зазначена, я вже собі понаскачувала і насолоджуууюся. пан михайло таки правий =)
стараємося :)
до речі, а альбом Osameli ти маєш? бо то найліпше, чеською мовою... а ше пан михайло слухає піг-кор-грайнд, якшо я ніц не плутаю, проте їх поскачувати у мене бажання поки шо не виникало :)
ну бо з геймана все й почалося, від нього згадувати легше. чи то не з геймана? хм...
люблю чудові ранки, від них колір шкіри кращий і всесвіт гармонійніший.
мій знайомий вирощує на дачі м'яту, мелісу і валер'янку - з того всього робить чай. воно так транквілізує страшенно... і смачне, до речі.
але, звичайно ж, ніхто нікого не змушує то все пити :)