робимо польську версію оголошень на гугл. мені взагалі би подобалася польська, якби не їхні чудові буквочки, рррр. доводиться регулярно користуватися копі-пейстом, продуктивність роботи падає в багато разів, але пан ришард був би мною задоволений. я собою взагалі-то теж задоволена. дірка у спині майже зажила =)

паралельно рефлексуємо на тему визволення й визволителів (треба вчити історію, хлопці-дівчата, бо це ж не діло). відмовляючись вважати визволителями совєтів (шо природно) і німців (шо теж, в принципі, нормально). і вдаючись майже в альтернативно-історичні роздуми. але альтернативну історію варто лишати людям, які в тому шарять.

разом з тим слухаємо кому вниз'ів. це прекрасно. одна з найчудовіших музик, які є в моїх папочках. така харизматична, в міру пафосна (читай - героїчно-врочисто-піднесена, в найкращих сенсах усіх тих слів), глибока й поетична... еххх.
минулого тижня бачила середу, потім не могла припинити по-дурному посміхатися, згадуючи цього великого лисого дядька. а коли вони разом з бринихом приїдуть до липівки, ми туди, звичайно, теж приїдемо, і це буде один з найпрекрасніших днів нашого життя.
бриних колись написав про то статтю - в сенсі, про то, шо кому вниз уже дофіга років не видає альбомів і не концертує так шоб дуже, але кожен їх вихід на сцену стає святом для шанувальників. і я мушу погодитися - досі не можу забути тих внутрішніх вібрацій, які мене захопили після київського форуму видавців, який для мене почався і закінчився кому вниз'ами. це було шось настільки прекрасне, шо говорити про то без сенсу. кому вниз у стінах лаври, на фоні мало не постапокаліптичних пезажів, і з такою музикою... здається, я там просто плакала. катарсис?

отак. мало бути про польські буквочки, вийшло про кому вниз. значить, останнє важливіше. та без питань останнє важливіше - в ньому надто багато...