Настроение сейчас - афігєть як кльово

іноді вони повертаються.
навіть із хірургічних відділень затишних київських клінічних лікарень.
навіть із дірками у вкрай важливих частинах тіла, але все ж повертаються.
ейсід теж це зробила. посєму тепер не буде вам від неї рятунку - найближчий тиждень (або щонайменше до знімання швів) ейсід буде малоходяча, домашня, знуджена лежанням і скучена за тирнетою та різними гарними людями, яких нема змоги дістати, окрім як у тирнеті.
значить, так. холіцистит - то страшне слово, але його в мене вже ніколи більше не буде. сталося це занадто несподівано, шоби когось попередити. найближчий місяць ейсід взагалі житиме виключно за правилами дієти номер п'ять, а божественний гіннес - то шось із області мєчтов на півроку, якшо не більше. зате у мене лікар файний.
а ше ейсід нарешті (за цілий тиждень, ви то уявляєте?) залізла в душ. насправді їй не дуже зрозуміло, як можна видужувати, коли єдиний доступний засіб гігієни (окрім умивальника в палаті і вбиральні, а ше дуже підозрілої кімнати з написом "ванна", куди все одно не підеш, бо зігнутися не можеш, та й шви мочити заборонено) - вологі серветки. благо, ейсід мала їх достатньо, але запах власного поту все одно відчувала.
по-третє (якшо це третє), вени на руках я нікому більше не дам. там дикі синці - коротше, мій організм викидає катетери для капельниць (пристосування непогане, шоб не колоти щоразу, але не з моїми руками) у першу ж добу. про свої сідниці ейсід не скаже нічого ліпшого, оскільки вчора тьотя просто відмовилася колоти ліву - а тепер уявіть, як вона виглядала (сідниця, не тьотя).
загалом поганого було небагато - нудьга, спека, незручне ліжко, попа бо-бо, тотальна прикумареність, - хоча водночас то майже все, виходять...
більше (хоча водночас - зовсім мало, але ми дивимося на світ з позитивного ракурсу) було хорошого. були люди - коханий-коханий, який приходив щодня, але за яким я все одно скучила так дико, шо край; вігілія з іваном (шото якось не повертається язик обізвати його дезерт іглом враховуючи те, як давно він не був на форумі. но-но-но!), які приносили вагони позитиву (а також одного разу роздруківку падлюцького поста, і то було прекрасно) і через яких я таки боялася порвати шви; профет-аня (ну, зручніше мені поки шо на нікнейм), з якою я відтягнула душу в плані літературному й узагалі. були ше сусідки, такі чудові перші два дні й такі малостерпні в останні два дні, коли всі приколи вже було повторено і про всі випадки по двісті разів розказано (хоча... я ж розумію, цікавого відбувалося мало-мало, тому й доводилося обмусолювати те саме). вчора ше були коти, яких ми з коханим годували. вагон маленьких котиків. файно =)
шо лікар у мене хороший я вже казала, здається. такі да.
потім були книжки. читати я могла першого дня до операції (тоді проковтнула "мізерію", кстатє, дуже навіть, й "ініціацію", яка виявилася ліпшою, ніж я чекала) й останніх три доби. за три доби було знямано "почти как бьюик" кінга (перші двадцять листків роздруківки я, правда, якось осилила раніше, хоча від читання втомлювалася страшно), "задверье" і "звездную пыль" ніла геймана (а ше оповідання), "орден святого бестселлера" олді й навіть розпочато джека лондона, "біле ікло", шо я відкладала дуже довго й не дуже охоче вирішила перечитувати, але в той момент якраз усе інше скінчилося.
був тюлень плюшевий, одна штука, якого я страх як встигла полюбити. було ведмежа, якому сьогодні - коли я повернулася нарешті додому - коханий подарував братика. тепер вони всі живуть удома, і про них ми якось напишемо багато-багато. от тільки за лелею скучила.
не було роботи. вродє ноу комментс, але за роботою теж трошки скучилося.
отак-то.
тепер ейсід сидить щаслива, з чистим волоссям, обкладена іграшками, тільки шо зажувавши передобідню порцію таблеток і збираючись дивитися мультики.
і знаєте, життя неймовірно прекрасне. навіть якшо у тебе дірки в животі й не можна пити пива ;)