[397x595]
я собі вигадало новий тег, між іншим. для різних таких глупих записів, як оцей. про те, без чого я не житиму і так далі. на сьогодні я відчуваю, шо не житиму, якшо не втраплю осюди:

Навіщо дебілам шахмати?
Що може бути гірше за присутність сюжету?
І з ким на одному поверсі мешкає Маруся Чурай?

Дізнайтеся про це і багато іншого під час зустрічі з автором книжки "Електронний пластилін" Михайлом Бринихом
у четвер, 15 травня, о 18:00 в Українській книгарні «СМОЛОСКИП», вул. Межигірська, 21 (ст. метро Контрактова площа, вихід до вул. Нижній Вал)

тобто жити-то я житиму, мені ще диплом захищати... але яке мммм... і ще всього якихось два дні... ой.
і взагалі, красивий (дивимося фотку), інтелігентний (читаємо тексти) і трошки шалений (дивимося фотку і читаємо тексти) чоловік - то завжди радість. у мене тої радості зараз - ціле спілкування з паном романом (завтра-завтра... може, на лекцію до пана сергія зайду ще...), але хіба такого буває багато?


[апдейт-апдейт]. я тут згадала, шо колись уже засунула собі шматок бринихівського до щоденника. отож, якшо кому треба знати, шо там з дібілами і шахматами (і чого всьо так пічально), дивимося сюди. а ще є маленький шматочок його роману, який його характеризує рівно ніяк, але все ж таки... тиць отут. [кінець апдейту]