мене не було вдома трошки понад дві доби. мряу, скажу я вам. вихідні прекрасні виявилися - незважаючи на день на кухні в абсолютно буквальному сенсі того слова, перепади тиску, шо змусили мене сьогодні трошки понити з приводу страшного болю голови, покалічені ручки і втому у м'язиках.
бо це - абсолютне ніщо, якшо порівнювати його з отриманим за дві з половиною останні доби кайфом. мені показали василя попадюка, і зараз я просто млію від його скрипки; ми їли смачнючі шашлики і морозиво з вином; мене навчили варити справдешній червоний борщ; було багато чудових розмов про історію й мистецтво; ми все-таки не обламалися поїхати на ярмарок у пирогові (і я з того приводу шалено рада); у пирогові були фантастичні, страшенно яскраві люди (і тільки бриниха не було, а я так...); один із цих фантастичних людей допоміг мені зробити мініатюрного глечика на гончарному колі (ну, тобто робив його насправді він, але моїми пальцями. а глина така приємна, прохолодна і слизька); ми купили мені розкішну чорну вишиванку, в якій я завтра таки піду на дні європи шукати смачнючий гіннес; я побачила ляльок, від яких серце спершу обімліло, а потім радісно заметалося в грудях, і я цих ляльок таки знайду в києві; і, звичайно ж, нарешті вдалося повалятися на траві - штука, якій ціни нема й навряд чи вигадають.
хоча, мабуть, найбільш приємне з того всього - відчуття любові. тої, яку дарують мені, і тої, якою я можу відповісти, бо теж, справді-справді, її дуже сильно відчуваю.
дякую =)