ти палиш міста як інші палять мости
ти йдеш по вугіллі як по воді ходили
і тільки одяг наполовину зотлілий
підкаже комусь що ти напевно не з тих

хто білими ходить не переможуть білі
всі інші воскресли а ти на біду не встиг
у горлі клекоче холодний нервовий сміх
це їхня біда і ти розправляєш крила

і спалах пожежі прострелює ніч навиліт
небесні долоні беззахисні і безсилі
торкаються продірявлених рук твоїх

повітря довкола гостро пахне кадилом
до тебе ніхто не має жодного діла
ти вийшов нарешті за больовий поріг