одяг, який пережив дві ночі в поїзді й цілоденне швендяння луцьком, зараз бовтається у пральній машинці, і не знаю, шо собі думає.
я, котра пережила те саме, а ше тягання добрячого десятка кілограмів книжок (щоправда, в луцьку мені допомагала профет, за шо їй честь і хвала), сиджу і слухаю рок-балади, і, як завше, чекаю на листа, який не надійде, і читаю літфорум з баш.оргом... сиджу зараз без шкарпеток навіть і мерзну в ноги, але так влом вставати і йти до шафи... =)
ну то все, люди. вона є. 67 сторінок мене. трошки понад сотня екземплярів. то... дивно щонайменше. першої чекалося майже з фанатизмом, ця впала раптово (так раптово, шо я навіть з редактором спілкувалася раз всього, і то був однозначно мій завтик, тому шо після розставляння великих літер у словах про бога і все, що його стосується, я таки схожа на латентну християнку... шкода, шо в першій версії редактури, яку мені надіслали, того не було...), і навіть забрати її я місяць не могла. але нарешті...
перша була гірша :)
наступна мусить бути краща, але до наступної ше стільки роботи (часу й натхнення), шо ми про неї не думаємо. зовсім.
власне, то путівка. після двох вони не можуть не взяти до спілки - тим більше, шо я ж умію писати... принаймні так вважаю. і не тільки саменька, інакше хто би зі мною парився? (а тепер сісти й подумати, нашо воно мені треба... ;))
а, ще я зрізала сантиметрів 15-20 волосся. вчора, о восьмій ранку, у випадковій перукарні, яку ми з профет надибали, поки гуляли. то не принципово, але все одно почуваюся іншою. і без питань собі подобаюся...