...виявився дивним днем.
бажання вбити всіх людей, причетних до складання розкладу й виконання цього розкладу викладачами, мене досі не відпустило - але тепер це бажання вже таке іронічне, мені тепло й затишно, я вдома п'ю гарячий чай... добре все-таки, шо живу неподалік від могили - інакше була б далеко не така добра.
я страшенно хотіла на пару до семківа. неймовірно хотіла. я навіть прокинулася - а він не прийшов. ну гаразд, до наступного тижня якось доживу, він тоді мусить з'явитися... але все одно абідна.
потім юля сказала, шо у нас 5-6 пара - історія християнства. її читає головащенко, за яким я теж уже страшно скучила, тому я пішла додому, трошшечки поспала (о, цей солодкий денний сон!), потім знову вдягнулася, зашнурувала бєрцики, змерзла дорогою в дев'ятий корпус - і обламалася, бо, виявляється, у вівторок пан сергій читає історію християнства історикам, а філософам і людям, які до них примазалися - в четвер. зате ми з ним гарно поспілкувалися; він навіть мене пам'ятає, шо не дуже дивно, оскільки я його колись обізвала жадіною-гавядіною (коли він не роздав нам з мері листочки з тестом), складала кубик рубика під час консультації щодо реферата (і він весь час спостерігав за моїми руками, наче сумнівався, шо вдасться :)) і взагалі проявила себе як хароша дєвачька.
ааа... між компаративістикою, яка не відбулася, й історією християнства, яка відбулася не для нас, я поповзло до банкомата перевіряти вчора знайдену після довгих місяців пошуку картку, куди мені кидають стипендію... не скажу, шо там було, але скажу, шо втричі більше сподіваного. аткуда?
тобто це був такий плюс. а такий мінус стався, коли мене лиха понесла дивитися розклад. шо я там казала про повбивати? ну... вони заслужили. моє тижневе навантаження - 26 годин, тобто якихось нещасних 13 пар, тобто спати б тобі, дитино, і не турбуватися ні про шо... але йолки, шість із цих тринадцяти пар у мене в середу... ви уявляєте? і ше хтось каже, шо понеділок - важкий день...

ну, і розклад... насправді мені можна тільки позаздрити - чудові викладачі й чудові предмети... але чогось воно мене сьогодні не радує.

отож.
понеділок - взагалі-то гарно: тільки польська з паном ришардом, до якого я би й у вихідні ходила... ну, і раз на три тижні - синтаксис, але викладачка суперська, ми з нею подружилися (ну... якшо це можна так назвати) ше тоді, як я першу курсову захищала.
вівторок - теж усе, шо треба для щастя: компаративістика з паном семківим. я вже казала, він чудовий.
зате середа... на першу пару ми йдемо на літературну стилістику (пані леся пізнюк хороша, предмет - соу-соу); потім швиденько на польську, з польської - на українську літературу ХХ століття (мені таки відверто щастить з викладачами - пані агеєва й пан моринець то вам не просто так...), звідти біжимо на лекцію з синтаксису, а потім - на спецсемінар зі вступу до біблії (ще один предмет, який читає пан сергій головащенко... я його в попередньому триместрі завалила, але то тільки мої проблеми), де сидимо дві пари. щоправда, тільки два перші тижні - потім одну. але яка я буду голодна і втомлена ці два перші тижні до шостої вечора...
четвер - українська література і дві пари історії християнства. нарешті :) єдиний мінус - між предметами вікно.
п'ятниця - літературна стилістика й синтаксис (обидва заняття практичні). але то вже так неважко... тим більше, що пари починаються тільки пів на другу.
взагалі-то в моєму навчальному плані записані ше "релігійні традиції південної та східної азії", але їх я в розкладі не знайшла. жалько...