копірайт - пікніків. на яких ми вчора ходили =)
щоправда, пікніки були не саменькі, з пікніками виступав ше вадим самойлов, і вся програма називалася "вампирские песни", хоча з вадиком вони записували не цей альбом, а "тень вампира" (ну, він і звучав у більшості своїй).
але то таке, нюанси несуттєві.

перший суттєвий нюанс стосується того, шо людям, які влаштовують такі концерти в жовтневому палаці, варто ламати ніжки. або ше якісь частини тіла - можна й ті, якими вони думають. побіситися там відверто ніде. а хоцця... принаймні вчора страшно хотілося.
другий суттєвий нюанс полягав у тому, шо на афіші "агата кристи" було написано такими самими великими буквочками, як і "пікнік". і, судячи з того, який ажіотаж викликав вадим самойлов, на це повелося досить багато шанувальників агати. припускаю, вони не розраховували на таку кількість едмунда шклярського :) а ми розраховували, і страшенно зараз задоволені.

усе почалося з того, шо самойлову якось не дуже гарно налаштували мікрофон, і було чутно тільки його високі партії (гг, як то пафосно звучить). тобто ми сиділи і намагалися зрозуміти, чи то так треба, чи там справді шось із апаратурою - а потім він заспівав сам (здається, то була вже "не кончается пытка"), і стало ясно, шо йому обов'язково треба підкрутити гучність.
шо потім і зробили добрі дяді, котрі займалися звуком - вадика стало чутно, а шклярського все одно фіг заглушиш...
коли самойлов вийшов на сцену з пюпітром (хм... хоча, здається, пюпітр там стояв з самого початку... не пам'ятаю), ми подумали, шо це у нього там текст написаний - ну шо, самойлову більше робити нічого, крім як вчити тексти пікніка? але потім виявилося, шо у нього з текстами якраз усе добре - це пан едмунд катастрофічно плутав текст, іноді починав чарівно шепелявити і взагалі був якийсь дивний (але ж яка харизма...).
десь посеред концерту було влаштовано типову для пікніка 15-хвилинну перерву. ми висунули кілька гіпотез щодо її причин - ну, може, хлопці перевдягатися пішли, або в буфет, або згадали, шо у них там відкорковане бухло стоїть... і коли після перерви не повернувся вадим самойлов, нам стало взагалі жах як цікаво, де вони його загубили. ну, якшо ходили в буфет, то ясно, може, він там і лишився. але... раптом його на поїзд проводили, і сьогодні більше не видно буде? а якшо його з'їла оця велика штука, яка так підступно ходила по сцені на ходулях (а вона, як завше, була фантастичною частиною концерту... і весь час з'являлися асоціації щодо шклярського - штука така сама незгинальна... хоча наприкінці концерту і шклярський, і ходульник почали по-справжньому рубатися - і якшо на шклярського в такій іпостасі було просто дивно дивитися, то за ходульника ставало страшно, патаму шо він же ж міг запросто звалитися). так от, шо, коли вадика з'їли? тоді взагалі не побачимо... жалько.
однак штука там, мабуть, виявилася зовсім ні до чого, бо вадим так повернувся. щоправда, повернувся дивно. спочатку гітарист пікніків зробив залові ручкою па-па, лишив гітару і пішов за куліси. за ним пішли клавішник і барабанник (прикольне слово, га? я його вчора по радіо почула), а на сцені лишився самотній дядя едмунд, котрий взяв інструмент (назву інструмента ми так і не визначили) і чесно саменький відіграв майже цілу пісню. наприкінці його сольного номера решта музикантів об'явилася на сцені і навіть підіграла, а потім з незадоволеним виразом обличчя вийшов і самойлов - мабуть, найпростіше пояснення виявилося найправильнішим, і його все-таки витягли з буфету.
на закінчення концерту пікніки додумалися зіграти "праздник" - ну, там, де "Кончается праздник, играй мне еще!". ясно, шо на біс їх викликали активно і не так з криками "пік-нік! пік-нік!", як з криками "є-щьо! є-щьо!". вийшли. відіграли дві пісні. і пішли насавсєм =(
головний дотеп у тому, шо наприкінці концерту відчуття можливості закінчення свята зовсім зникло. тобто чисто логічно воно було зрозуміле, але... коли вадим з оберемком квітів підійшов до мікрофона (виявилося, вже вимкненого... увімкнули) і сказав, шо страшенно вдячний публіці і все таке, я ледве не розплакалося - бо пішли вони остаточно...

хочу ше. страшенно хочу ше - якшо не разом, то хоча б окремо. вони прекрасні.