[200x311]
почнемо з цитати. ака епіграф.
Прежде чем читать книгу Славоя Жижека "13 опытов о Ленине", нужно знать две вещи, без которых эта книга покажется бессмысленным и бессвязным бредом. Первая: Славой Жижек - модный современный философ. Вторая: Славой Жижек - самый модный современный философ.
щоправда, аффтар цитати - і всієї статті - трошки не має рації, але таких аффтарів для того й вигадали, шоб ті, хто не розуміє авторів, не почувалися ущєрбними.

жижек це жан-соль партр нашого часу. це шось неймовірне і феєричне. це потік - витік - свідомості. це так багато всього, шо його не вхопиш у жменю і навіть у дві.
лаканівці, панімаїш...

сьогодні подивилася ше один фільм з ним. цього разу - про нього. документалка.
кілька шматків, яких не можу не згадати.

1) філософія не розв'язує проблем. вона просто доводить, шо це - не проблеми. там, де у людства з'являться справжні проблеми (армагеддон, якийсь симпатичний космічний вірус або ше яка зараза), філософія людству не тільки не допоможе - людство заб'є на філософію і вдариться в інші науки.

2) бути популярним філософом - це значить бути філософом, якого не сприймають серйозно. популярність філософа в наші дні, в принципі, летальна для його філософії. і жижек каже, шо не хоче бути популярним, але я так думаю, шо тут ніц не зробиш: філософ якраз і заробляє гроші своєю відомістю, а діти і дружина то вам не хухри-мухри.

3) є такий анекдот. про німця з нашого боку берлінської стіни, який за радянського союзу отримав направленя до сибіру. він домовився з друзями (ну бо ж цензура і все таке), шо правду в листах писатиме синім чорнилом, а неправду - для цензури - червоним.
через кілька місяців друзям надходить лист:
тут чудово. полиці в магазинах ломляться від товарів, люди дуже привітні, жодного тиску з боку влади і страшенно красиві дівчата, кожна з яких готова з тобою познайомитися. єдина проблема - тут ніде не можна купити червоного чорнила.
ну так от. наша свобода - це відсутність отого червоного чорнила. ми просто не маємо засобів, якими можемо висловити свою несвободу (якшо я правильно зрозуміла).

4) і тому - філософ не намагається визначити якісь істини. він не задає питань на тему "чи вільна людина?" - він скоріше запитує, як людина може сформулювати для себе свободу, що таке - свобода.

5) моє улюблене. то, мабуть, мала бути якась метафора, але я в англійській нє сільон, тому не вловив, що до чого.
припустимо, у дитини є батько і дідусь. і цій дитині треба піти провідати дідуся. шо їй каже такий нормальної старої закалки батько? правильно, "піди і відвідай дідуся". а шо каже толерантний постмодерний батько? правильно, "твій дідусь тебе дуже любить, і гарно було б, якби ти до нього пішов... але, звичайно ж, ти не мусиш, якшо не хочеш".
розумна дитина (а вони до біса розумні) зрозуміє, шо в оцьому другому випадку їй не просто треба піти до дідуся, а ше й вдавати, шо це їй подобається. тобто значно чесніше щодо дитини - отак тоталітарно відіслати її до дідуся...