узагалі-то це така пісня. але я її сприймаю передовсім як вірші сергія пантюка.

Як то часто буває, як рідко
Раптом падає вибір до ніг.
Я сьогодні нап'юся як дідько
І рабів відлупцюю своїх.

Я тобі подарую півночі,
А півночі віддам самоті.
Шліфуватиму свастя золочене
На шоломі, мечі і щиті.

Я молитимусь Сонцю всевишньому
У його верховітті засну,
Ти мене зрозумієш і вибачиш,
Що шалено кохаю війну.

Побажай мені ніжної смерті
І багато питної води.
Я упертий і дуже відвертий
Хочеш жди, ну а хочеш не жди.