а потім все-таки виявилося, шо це - п'ятистопний ямб. і я немало здивувалася, але зрозуміла нарешті, чому мені так хотілося зробити це - сонетом.

такий невиліковний артистизм
акторів провінційного театру.
ще небагато - і, можливо, завтра
це буде найпрекрасніша зі схизм.

ти колеш очі легко, ніби лід,
що в холодильнику намерз до стінок,
але і в самоті нема спочину.
триває гра. поводимось як слід,

сплітаючи панно банальних слів:
ти брешеш, я вдаю, що не розчула, -
точнісінько, як режисер хотів.

до ніг, мов пес, чіпляється минуле,
але й воно нікого не розчулить,
хіба що провінційних глядачів.