/вільний переказ марії матіос/

"- перепрошую, пане, але скажіть мені, ця жінка чужа, що ви її так любите?
ми перезирнулися.
- а чому ти так подумав?
- вибачте, пане, але я вчора ненавмисне підгледів, як ви мили цій пані ноги. мої батьки одружені вже п'ятнадцять років, і я жодного разу не бачив, як батько мив ноги моїй матері. зате бачив, як хлопець із сусіднього села отам на річці мив ноги своїй любці..."

і так далі.


фраза "ця жінка чужа, що ви її так любите?" - одна із моїх мантр... тобто не зовсім мантр, але одна із фраз, які дуже міцно засіли в голові. і знаєте, я з нею таки погоджуюся - любов до своїх жінок і до чужих жінок зовсім інша. не скажу, шо відрізняється її міра - просто спосіб вияву.
а мені вчора мили ноги. шалено приємне відчуття. свій, коханий чоловік. і хто зна - раптом це пов'язане з особливостями наших стосунків? бо... коли вам востаннє мили ноги?