сьогодні ми зустрічалися з папським нунцієм.
він дуже милий, серйозно.
справдешній дипломат - не дав прямої відповіді на жодне питання з аудиторії. за шо почав мені навіть більше подобатися - дядько гарно знається на своїй роботі.
але річ не в тому.

католики чудові. не в сенсі релігійному - я досить прохолодно ставлюся до аврамістичних релігій. але з-поміж усіх конфесій аврамістичного спрямування католики таки найпозитивніші. в кам'янці ми ночували в готелі монахів-паулінів, мали нагоду на власній шкірі переконатися в їхній гостинності. і взагалі. мені просто подобаються такі люди - не кажу про самих монахів (з якими мені не дуже довелося поспілкуватися) чи крайні вияви релігійного фанатизму - а просто про католиків, як вони є в повсякденному житті. це зовсім не значить, шо я збираюся змінити свою думку про християнство - нє, мене влаштовує мій світогляд і не хочеться ніяких ревізій.

знаєте, шо мене найбільше сьогодні вразило?
от коли різні там митрополити (та навіть батюшки середнього рангу) подають руку, то вони роблять це, шоб вірянин її поцілував. натомість папський нунцій, архиєпископ монсеньйор іван юркович, подав руку для того, шоб можна було потиснути її на прощання (речення вийшло якесь пафосне, але, сподіваюся, зрозуміле :)). до речі, пальці у нього такі ж теплі, як посмішка =)