знову божественний гроховяк.
аж трохи боюся його текстів - такі вони... чудові, мабуть. хоча епітет підібрати важко. ці вірші нагадують тонку павутину, на яку нанизалися краплі роси перед світанком - і лячно торкнутися, шоб не порушити, і читати їх хочеться тільки пошепки, і перекочувати їх у своїй голові ніжно-ніжно, наче знаючи, що від необережного поруху вони розсиплються...

Dla zakochanych to samo staranie - co dla umarłych,
Desek potrzeba zaledwie też sześć,
Ta sama ilość przyćmionego światła.

Dla zakochanych te same zasługi - co dla umarłych,
Pokój z miłością otoczcie bojaźnią,
Dzieciom zabrońcie przystępu.

Dla zakochanych - posępnych w radości - te same suknie.
Nim drzwi zatrzasną,
Nim zasypią ziemię,
Najcięższy brokat odpadnie z ich ciał.

/закоханим - те ж саме, що й мертвим,
дошок треба теж ледво шість,
ту ж кількість приглушеного світла.

закоханим - ті ж заслуги, що й померлим,
кімнату коханців оточіть острахом,
дітям забороніть підступати.

закоханим - похмурим у радощах - ті ж одежі.
перш, ніж зачинять двері,
ніж засиплють землею,
найважча парча впаде з їхніх тіл./

переклад мій, тому не судіте строго - все одно він навіть половину краси не відбиває... принаймні, якесь розуміння тексту...