про поїздку розповім, певно, потім.
коли будуть фотки і все таке.
але під час неї виявилося, шо я таки братиму участь у читаннях віршів польською мовою. просто дуже хочеться, та й пан ришард (якого не псують ні дружина, ні двоє дітей, ні лисина... чудовий пан ришард) зробив комплімент щодо моєї фонетики. після цього просто шкода буде відмовлятися - бо фонетика у мене таки непогана, особливо, якшо можна спілкуватися з нейтів спікерами і за ними тягнутися.
сьогодні пів вечора думала, шо б його читати.
поки шо зупинилася на цьому вірші станіслава гроховяка. якшо буде цікаво - можу зробити який-небудь підрядковий переклад, бо до літературного перекладацтва з польської мені поки шо далеко.
але він дуже мелодійний, цей вірш, подобається мені навіть більше, ніж "дивний цей світ" чеслава нємена (який я спочатку думала, шо читатиму). тихенько розчиняюся в ньому...


Upojenie (Stanisław Grochowiak)

Jest wiatr, co nozdrza mężczyzny rozchyla;
Jest taki wiatr.
Jest mróz, co szczęki mężczyzny zmarmurza;
Jest taki mróz.
Nie jesteś dla mnie tymianek ni róża,
Ani też "czuła pod miesiącem chwila" -
Lecz ciemny wiatr,
Lecz biały mróz.

Jest deszcz, co wargi kobiety odmienia;
Jest taki deszcz.
Jest blask, co uda kobiety odsłania;
Jest taki blask.
Nie szukasz we mnie silnego ramienia,
Ani ci w myśli "klejnot zaufania",
Lecz słony deszcz,
Lecz złoty blask.

Jest skwar, co ciała kochanków spopiela;
Jest taki skwar.
Jest śmierć, co oczy kochanków rozszerza;
Jest taka śmierć.
Oto na rośnych polanach Wesela
Z kości słoniowej unosi się wieża
Czysta jak skwar,
Gładka jak śmierć.