спроба перекладу із дуже гарного вірша марціна свєтліцького. збірка "zimne kraje", написаний у 1988.

Апокриф

Маленький Ісусик був нестерпний такий хлопчисько.
Одразу було помітно, що він не зовсім звідси.
Стада бабць точили про нього ляси
в супроводі тогочасних забобонних жестів.

У того хлопчиська була ненормальна пам'ять:
він пам'ятав детально весь космічний порядок
і використовував його на свій
виснажливий і незрозумілий лад.

Він вривався до ровесників із палицею в долоні,
влаштовуючи революції,
або перетворював злостивих бабусь
на птахів і мохи.

Батьки часто відводили сина в бік
і занепокоєно придивлялися до нього –
тоді він застережно підносив палець
і, знічені, вони поверталися до щоденної праці.

Тепер він висить на стінах між квітками
і над кушетками ліцеїсток,
його поглинули ті самі бабці,
ним користуються чоловіки в сукенках.

Але це, здається, не надто його турбує.
Він сидить на краю, б'ючи палицею об палицю.
Падає зірка, а інша
здіймається.


Apokryf

Maleńki Jezus był nieznośnym dzieckiem.
Od razu było widać, że nie całkiem jest stąd.
Stada staruszek rozprawiały o nim,
wykonując ówczesne zabobonne znaki.

To dziecko miało nienormalną pamięć,
pamiętało dokładnie cały gwiezdny porządek
i stosowało go na swój
męczący i niezrozumiały sposób.

Wpadał z patykiem w dłoni między rówieśników
organizując rewolucje
albo zamieniał złośliwe staruszki
w ptaki i mchy.

Rodzice często brali go na stronę
i przyglądali mu się z niepokojem,
wówczas podnosił ostrzegawczo palec
i speszeni wracali do swych obowiązków.

Teraz wisi na ścianach pomiędzy kwiatami
i ponad tapczanami licealistek,
został wchłonięty przez te same staruszki
i mężczyźni w sukienkach używają go.

Ale to, jak się zdaje, zbyt go nie obchodzi.
On siedzi na krawędzi, stuka patykiem o patyk.
Gwiazda spada, następna
wznosi się.