якось я давно не показувала прекрасного. а в мене є, справді. а ще трошки скоро буде – може, навіть завтра.

спочатку про те, чого я чекаю-чекаю. дві пари сережок від Radhika, які змушують думати про схід, чорну каву в джезві, вітер у волоссі й пісок під ногами. і є в мене така підозра, що одна з тих пар ще й дзвенить. оця от:

[600x600]

і друга пара, теж красивенна, хочу чіпати її й відчувати під пальцями візерунки:

[600x591]

і про те, що в мене вже є. то був такий великодній подарунок – коли я їх замовляла у штуках (це тут, у разі чого – і там ще купа гарного), виявилося, що майстриня таких сережок більше не робить. після мого замовлення їх зняли з сайту, і то було дуже сумно, бо я зо два місяці не могла наважитися їх купити, і як тільки зібралася з духом, виявилося, що таких більше нема. але завдяки продавчині штук, з якою ми спілкувалися тільки по телефону, і самій майстрині олені мисник, у якої виявилося одне намисто, котре вона розібрала, я маю отаке дивовижне:

[468x700]

(це фотографія не моїх, мої більш осінньо-зелені, м'яких пастельних кольорів, але приблизно такі).
і їх теж страшенно приємно чіпати й слухати.