такий гарний вірш коена про минущість – і водночас хорошість – слави земної.
мені від нього чомусь радісно.

[342x580]verbava –
***

У старому жовтому сонячному світлі
я проходжу до кухонного столу
де вірші про мене
лежать поруч із книжками
в яких я записаний
між мертвих і майбутніх Диланів

Ти ж розумієш
я не поспішаю проминати
Світло старе і жовте
та повінь де я трудився
дистилюючи по краплинці
у занедбаній маленькій лабораторії
що зветься моїм талантом

Я стою там мрійний спотілий
(ти знову в мене закохалася б)
мрію про сорочку краватку
білий костюм життя
нове життя в теплому місті
далеко від заздрісних занять
писемною мовою

Ти тільки глянь що літо
зробило з ромашками в моєму дворі
Їхні рештки мусять нагадувати мотлох
багатьом прихильникам капусти
(і якщо бути зовсім чесним
то й багатьом прихильникам ромашок)

(фото жовтого сонячного світла – brujo)



Leonard Cohen –
***

I walk through the old yellow sunlight
to get to my kitchen table
the poem about me
lying there with the books
in which I am listed
among the dead and future Dylans

You can understand
I am in no hurry to make the passage
The sunlight is old and yellow
a flood of what I laboured
to distill a tiny drop of
in that shabby little laboratory
called my talent

I stand here dreaming in my sweat
(you would fall in love with me again)
dreaming of a tie a shirt
a white suit a life
a new life in a warm city
far from the envious practice
of written speech

O look what the summer
has done to the daisies in my yard
Their skeletons must look like scrap and junk
to many lovers of the cabbage
(and to be perfectly fair
even to many lovers of the daisy)