...ніфіга це не арт...це порнографія...)

та ладно вам. так чудесно вхоплена алюзія, таке почуття гумору :)
звісно, арт. тут є найважливіша штука, яка відрізняє мистецтво від порнографії: багатовимірність.

Ответ на комментарий verbava # ...не можу погодитись...
Хоч за нинішніх часів - культурної епохи діамантових манкуртів - сей експонат запросто міг би попасти в експозицію відомого столичного артцентру п. П...
Справжній арт повинет мати властивості поживи для душі, розуму чи духу, а тут цим і не пахне, хоч багатовимірність і присутня...Та багатовимірність ця деструктивна, я би сказав -перепрошую за мистецтвознавський термін - дегенератська...)

скіки пафосу :)
з «поживою для душі» одна проблема – вона цілковито in the eye of the beholder. дуже легко відмовити в цьому тим об'єктам, яких не розумієте. от нацисти все нефігуративне мистецтво вважали дегенеративним (цей ваш мистецтвознавський термін ви у них узяли?).
хоча щодо деструкції – так, цілком влучно, дадаїсти прагнули деструкції.

Ответ на комментарий verbava # Нашому часу бракує позитиву. Тому мистецтво повинне його дарувати, щоб надихнути людей на позитивні конструктивні дії і вчинки задля майбутнього. Все те, що у мистецтві "не працює" на позитив сьогодення чи майбуття є деструктивним, а часто й дегенеративним -як у цьому випадку. Даний випадок - взагалі - не тема для мистецтва...

по-моєму, хтось тут не зрозумів алюзію.
для кого позитив у рожевих цвяточках, а для кого – в цікавій інтертекстуальності. мистецтво тим і прекрасне, шо кожен там може знайти шось для себе. я не нав'язую своє бачення людям, яких воно не пре, тому зовсім не розумію, нашо приходити й мені лікувати голову.
(ви хоч розумієте, шо робите, називаючи речі, які мені подобаються, дегенератськими? це така маленька вправа з трансцедентальної єдності аперцепції... дивіться: речі, які мені подобаються => мої смаки => я. ні на шо не наштовхує?)