[257x400]мій науковий керівник знову повернувся з канади й самим своїм поверненням змусив світ здаватися трошки кращим. бо з цим світом як: все наче гаразд, і нічого страшного не відбувається, але раптом до тебе доходить, шо уже кілька місяців усе тупо валиться з рук. мій науковий керівник – людина, в присутності якої вистачає натхнення це все позбирати й позбиратися самій.
а ше він знову привіз мені книжку, цього разу – «англійського пацієнта» майкла ондатже, котрий теж, виявляється, канадець. ми так навзаєм збагачуємося знаннями про канадську літературу: я забезпечую його свіжовідкопаними прізвищами, а він мене – паперовими оригіналами. «англійський пацієнт» дивовижно пахне, а ше в нього приємні на дотик сепійні сторінки, трошки темніші на берегах, ніж усередині. правда, виглядає книжка не зовсім так, як на картинці збоку, але я не знайшла в інтернетах нічого, шо виглядало б зовсім так. у кожному разі, шрифти й ілюстрація ті самі.
я, звісно, досі не дочитала девіда гілмора, проте книжки – це те, чого багато не буває. тим більше подаровані книжки. це ж більше артефакт, ніж текст.
правда, я зараз пишу про свого наукового керівника, а сама не знаю, як тепер refer to him – учора наша чудесна кафедра, з якою в нас до цього часу був гіпертрофовано медовий місяць, приступила до виконання буденних подружніх обов'язків і призначила мені іншого наукового керівника. звісно, у самих стосунках із паном романом ніц не зміниться, бо він чи не єдиний зараз розбирається в тому, шо я хочу сказати, й зовсім єдиний, з ким так добре п'ється академічна кава, але це тепер суто неофіційні стосунки. канєшн, не так уже й весело бути канадським професором в україні, коли україна десь мала твій phd. але справа в тім, шо виявилося, шо «мій науковий керівник» – статус більше онтологічний, ніж офіційний. так шо людина, яку я надалі в усіх цих писаннях називатиму своїм науковим керівником, в об'єктивній реальності (якшо така існує) – не мій науковий керівник, як би сумно не було це визнавати. а той, інший... ну шо ж, думаю, я рідко писатиму про того, іншого, а якшо все-таки – ви точно зрозумієте, кого я маю на увазі.
(пішло читати гілмора. має ж бути в цьому житті місце для прекрасного).