ейсід читає чака палагнюка.
у кількостях, які самого ейсіда дивують - три романи за три дні. з одного боку, ніц дивного, зважаючи на дві ночі в поїзді й півтори доби шукання-хоч-чогось-до-робіння між тими ночами. з іншого - це неймовірно, шо ейсіда так пре палагнюк, це дивовижно, шо ейсід так сильно змінився за останні два роки ("невидимі монстри" на курс американської прози так і не були дочитані, хоча було соромно-соромно з цього приводу).
я знаю, кому подякувати.
ейсід читає палагнюка і слухає стару музику. за музику - за більшість музик з цього плейлісту - дякувати туди само.
рівно тиждень до початку літнього триместру, а в ейсіда - пазл з джокондою, канадська лесбійська проза англійською, кілька романів чака палагнюка, книжка про переклади китайської поезії на редагуванні, сартр і камю, трилогія антоніоні, обов'язково "кораліна" (бажано в кінотеатрі) і майже поліковані ручки. є ше шось, але ейсід зараз зосереджена на штуках з попереднього речення, тому не думатиме, шо там ше. ейсід дуже чекає початку триместру.
а, між іншим. канадський поет і художник біл біссет принципово не визнає великих літер. він дуже своєрідний, але відмазка гарна. ейсід сьогодні - послідовниця деяких позицій біла біссета.
і останнє, про глупасті. повбивала б тих, хто транслітерує palahniuk як паланік. фіг з ним, глухим h, але це, перепрошую, яким нездоровим треба бути, шоб не помітити букву u. (відмазки про сімейну етимологію не проходять - це тупо відмазки; а якшо ви так не думаєте, наведіть мені іще хоча б один приклад дотримання схожої етимології в транслітерації власних назв).