На новий рік собака повернулася.
Але вже запізно про нього розповідати.

Ми з друженькою микались куди нам податися.
Все вирішилось, але нудне повітря клюбу нас запарило і момент істини настав у сварці що до марки водяри. *тут може бути ваша реклама!*

Вибухавши у якійсь підворітні...
-Ану пппшлі вон звідси!!
Хіхі.

Вино також було, здається, помилкою. Хехе.
Всі звалили до клюбу, а ми з друженькою подорожували далі нічним містом.

Наїбавши капіталізм, а по дорозі ще й йобнувшись по ньму бошкою...істерична прибиралььниця щось несамовито вищала, мовби сцяти неможна і вона нас всіх нахуй там замкне.

***
Їдемо. Я розумію що досить. Я ніколи раніше не виходила посеред барижного району посцяти-поблювати. Але що поробиш.

Здається це був новий символ.
коліна вперед-коліна до стіни. Ідеальна симетрія. Пуста вулиця. Пуста і стрьомна. Ми йшли парком вночі голосно розмовляли про щось своє. Мені болів палець, а їй серце. І така соціальна несправедливість її дратувала.