Це смішно. І трохи страшно.

Сиділи у клубі, пили-пили-палили-нюхали табак.
Мені там не подобалось.

Я потягнув друзів на вулицю. Та поки я ловила гав, ми опинились на пляжу.
Поплюхавшись там майже без білизни ми поповзли до дому. Тут мене щось занадто жорстоко наздогнало.
А друзі поїхали якоюсь маршруткою. А мої там не ходять...


Сабацюра йшла по вулиці достатнь швидко, бо якщо повільно можно впасти.
Повинно бути страшно, а мені похую, я майже бігу.

Тут якийсь універсам...я тут же забуваю що я хотіла. Плутаюсь у його лабіринті!
Схопила пиво, про всяк випадок. Купа людей, я стою майже рівно...вони всі дивлятся на мене, я нервово витираю ніс. Дивлятся...
а! мені потрібні батарайки для мп3, бо якщо не буди музики, я впаду, мої вже помирають.
Вони всі дивлятся на мене, я нервово витираю ніс. Бля, де ті грьобані батарейки...хлопчина на касі пояснює мені.
Я стою на місці та нервово витераю ніс. А, все зрозуміла..
Натовп проводжає мене якимись поглядами.


В мені вже далеко не перший літр пива,до тогож я не їла нічого цілий день, я тремтячими руками відкриваю ще одну.
Продовжую бігти.
Слухаю музику, пью пиво...
Моя зупинка...ну її. Дальше йду.

Ось, пива вже немає, я зовсім погано рухаюсь. Мені похую.
Якась маршрутка...похую, пригаю туди та кудись їду.

Всі дивлятся на мене, а я нервово шмигаю носом...