На прохання шановної панянки_Танцующая_По_Лезвию_ в голову прийшла така от штука..


Пожовкле листя танцювало свій останній танець.. Намагалось знову злетіти вгору - туди, де сонце, де життя. Все марно.. Сіра земля невблаганно тягнула все і вся до себе.. їй було холодно. Їй хотілось щастя, хотілось щоб хтось знову обійняв за плечі і сказав щось тепле і приємне. Під ногами хлюпали калюжі. У них вона побачила себе.. і чиюсь парасолю, що сховала від дощу.. Змахнувши з обличчя мокре пасмо волосся, віона несміло підняла голову і побачила світло.. а потім кава, сміхі преший їхній танець у водопаді листя, що летіло в небо