... минули ще одні вихідні... мокро, холодно гидко. Не хотілось навіть носа на вулицю показувати (чим я власне і займався). Сам не знаю чому, але відчувається якесь духовно-моральне піднесення. Неначе хтось, покопирсавшись у мені, відключив абсолютно усі функції.. Хоча, можливо, це лише затишшя перед черговою бурею..? Байдуже. Зараз не хочеться думати, не хочеться нікуди іти, не хочеться спати, не хочеться сидіти цілу ніч...

Хочу чогось ЧИСТОГО! До одуріння примітивного, простого, як двері, але ЩИРОГО... Хочу снігу, адже ж ЗИМА НАДВОРІ!!! Хочу, щоб виключили батареї, щоби цілу ніч цокотіти зубами під ковдрою, заливаючись гарячим чаєм, хочу валятись по підлозі від сміху, але не істеричного, не від вимушеного бидлючого реготу, а справді відчути радість, хочу відверто з кимось поговорити віч-на-віч, хочу розревітись у когось на плечі, хочу відчувати чиюсь спину, хочу просто бути впевненим у тому, що хтось сидить поруч в темряві і знає про мої думки..