Прости мене, бо я грішний... Порушивши всі заповіді я придумав нові, які з таким же ж успіхом переступив.
Я вбивав. Вбивав себе і неодноразово - заганяючи у глухий кут і каменував власними мріями, вбивав надію, але вона живе, вбивав усі спогади але вони знов і знов воскресали... Каюсь...
Я крав. Крав твій спокій, крав твої ночі, намагався забрати тебе у створений для нас світ. Я вкрав у нас усе... Каюсь...
Я зрадив. Клявся, що зникну, клявся, що помру для того, щоб дати тобі спокій... і... зрадив власним клятвам... Прости...
Перетворивши кожен день у сіру буденність я забував про те, що ці дні святі. Святі, бо з тобою... каюсь...
Каюсь за те, що народився, каюсь за те, що одного разу постукав у твої двері, і приніс тобі стільки болю, каюсь, що не міг бути поруч тоді, коли тобі цього треба було, каюсь , що був з тобою тоді, коли тобі потрібно було залишитись насамоті, каюсь, що зараз пишу ці безглузді рядки...
Якщо зможеш - пробач...