В колонках играет - Depeche mode - Free love

Я боюсь...
Це може звучати дещо дивно, але це так. Я боюсь лягати спати, боюсь заплющити очі, боюсь дихати весняним повітрям, боюсь жити. Вона приходить до мене у снах. Ми живемо разом цілу ніч, але наступає клятий світанок і все... все зникає. Я боюсь прокидатись.
Мені набридло щодня ховатись за маскою дурнуватого клоуна, але я боюсь без неї виходити на вулицю. Я не хочу, щоб мене лікували. Мовляв все буде добре. АБСУРД. У світі. де існує взаємозвязок між добром і злом для того, щоб тобі було добре потрібно, щоб комусь було погано. І це гірка реальність від якої неможливо втекти. Щоранку з дзеркала на мене дивиться тупа тварюка... Я ненавиджу це. Я ненавиджу ці очі, які колись ЇЙ подобались, я ненавиджу ці сльози, я ненавиджу себе. Кожну мить існування без...
Хочеться пошматувати собі горлянку, щоб більше нікому не дістались ті слова, які належать лише ЇЙ... Хочеться виколоти очі, щоб єдиною залишалась лише ВОНА... Заткнути вуха цвяхами, щоб більше ніколи не чути слів про... Я боюсь...
Чи можливо докричатись до небес? Мабуть так, але відповідь отримують лише обрані...
Тиша...

[600x462]