Вже давно я мріяв спробувати таємничу Salvia Divinorum. Взагалі, кожна людина про щось мріє. Вона розставля свої дрібничі віхові стовпи понад шляхом свого життя. Дуже смішно буває спостерігати, як маленька людинка благає долю: „Доленько, ну будь ласочка...ну дай мені трохи щастя! Наприклад – маленький гелікоптер абощо..”. Навіщо воно? А хрін його зна!
0.Intro. 4_epohy_managera
Кожна людина, що народилася за часів переламної епохи, що йменувалася „Пепсі”, і що пройшла через становлення капіталізму, просто зобов‘язана мешкати серед подібних собі, повністю відповідаючи загальному портрету буття.
Якщо в дореволюційні роки, що Великі Присв‘ячені йменують „Аутичними” вибір існування містився в концепції „народився, хрестився, одружився, помер”, то зараз операційна система Всесвіту добавила велику кількість зовсім неаутичних диалогових вікон. Вже в період постперебудови, наприклад, по операції „хрестився” з‘явилася варіація: „Ісус змінив ваше життя. Прийняти зміни?”. Чи, наприклад, до фактору „одружився” прибавилися неабиякі версії ПО „Громадянський брак1.1”, „Холостяцький флет1.0” та просто „блядство1.2.56” (в рекламних структурах та храмах Присв‘ячених також йменуєме як „бонвіве”).
Та все ж, ніщо (і ніхто) не в стані змінити квадрофункційне рівняння періодів життя. Саме тому я й можу сміливо говорити на ці, досить сакральні теми. Бо, ні Великі Присв‘ячені ні сама Реклама не зможуть внести свою лєпту в генотип, так надійно зберігаємий ДНК.
Щось на кшталт „Welcome to real world, mr. Andereson!”. Кожна людина, про яку я вже писав, та яка дожила до двадцять першого сторіччя проходить в своєму житті чотирі періоди. Загальна назва цих періодів – Corporary Slave (цю назву інколи маскують під „липу” Корпоративна Слава – тобто кар‘єра, що зовсім не відповідає реальності).
Перший етап, на який йде Corporary Slave – це співбесіда. Його очі, ще не замилені Ацьким Сотоною, сяють. Його серце скажено калатається в грудях, наче, намагаючись вирватися на волю. Свідомість підказує йому, що саме ТУТ його бажане місце. Але місце треба відстояти – бо на самотнього CS, наче щурі, накидуються ЕйчАри. Вони, наче втілення Янголів з Вогняними мечами оберігають вхід в Корпорацію. Наче стародавні Сфінкси, або жерці Іштар вони обожнюють загадки. І горе тому нерозумномуSlave’у, що не зможе їх перемогти. В їх волі підштовхнути недогодившого їм до прірви, що веде навіть з нижнього щабеля зіккурата Корпорації. Дуже легко пройти на перший щабель. Але ще легше стрибнути до прірви безробіття, алкоголізму та суїциду. Зразу хочу попередити, що мої слова зовсім не пустопорожні. Корпоративне харакірі – це найбільш популярний спосіб розривання нитки існування манагера.
Якщо той, хто зустрів Slave’а на самому порозі Корпорації – прообраз батька (я кажу про СБ та охорону – на цю алюзію наводить самий вигляд їх фаллоподібних резинових дубців), то ЕйчАр – професійний акушер, що вийшов з темноти сторіч, з самої Спарти. Він досконало вивчив „Тридцять признаків доброго раба” (Лі Хуньчі, Японія 3 століття, неопубл.), „Повчання проти бунту” (пастор Кінг, 10 століття, неопубл.) та „Алхімічне одруження з розпалювальником тиголів” (алхімік Леонардо, 14 століття, неопубл.). Тепер він ні на півкрока не допустить непригодного (або підозрілого, або „хуй зна, що він за один”).
Але – перші жахи залишилися за дверима відділу персоналу. Тепер щасливого Slave‘а чекає ритуал вручення Лотереї – пропустки. Вона тепер буде щоденно нависати Дамокловим мечем над Slave‘ом, примущуючи відмічати однакові числа щоранку. Отже, хрестини теж пройдені...Тепер, як і в стародавні часи, коли дитина не могла вибирати релігію та віросповідання, Slave‘а примусять вчити Corporary Codex, що одночасно є й Біблією і Книгою Мертвих Імен. У нього є наставник й начальник. Саме вони кинуть Slave‘а в море, створене Чорним Шумом PR та Білим Шумом Реклами.
Наступний етап життя манагера починається тоді, коли підходить до завершення випробовувальний термін. Якщо раб Корпорації зміг за досить короткий термін встановити всі необхідні зв‘язки й заручитися підтримкою Горніх сил в особі заоблачних титанів – top-манагерів, він без сумнівів його пройдете, закріпив за собою місце в ланцюзі харчування. Йому надінуть символічну „обручку”, на якій викарбувано таємничими рунами „зона тиску”, „план” та „штрафні санкції”. Саме ця обручка символізує перше дзвено в ланцюзі Corporary Slave. І немає резону нести його до містичного Ородруїна. Надіте єдино, воно залишає страшний фантомний шрам в душі манагера.
Тепер він повністю зазомбований погрозами та обіцянками Корпоративного Кодексу й затиснутий Білим Шумом. Він харчується лише брендовими продуктами, бо сувора аскеза Корпоративного Slave‘а – це єдиність розуму та шлунка. Перша задача, що ставиться перед тими самими титанами – Топами – не дати змоги шлунку й розуму злитися воєдино в тілі Slave‘а.
Тепер основний сенс буття манагера – це заробіток грошей для забезпечення комфорту своєї дружини – Корпорації. Борг чоловіка переноситься на Корпорацію та її дочірні філіали. Манагер повинен метушитися, продавати, скупати, шукати Target group, вишукувати та обшукувати. Все це заради того, щоб Корпорація не розірвала подружній контракт, пропонуючи йому один єдиний вихід – корпоратине харакірі.
Останній етап життя манагера, як становиться зрозуміло з ланцюга аутичного рівняння – смерть. Кожний манагер в своєму житті намагається посягнути на горде звання Топа. Цей процес дуже схожий з ритуальним одруженням в африканському племені Луа-ди-лунга, де жінка не спить з хлопцем доти, доки він не збудує три хати та не збере власне стадо. Тільки тоді після цього він може зійти на пордружнє ліжко, що вінчається сисьцями коханої.
Корпорація балакає з манагером на тому ж самому рівні. Себто: „Ви – рядовий манагер, і якщо я віддамся Вам, мій head-boss просто перестане інвестувати в мене...”
Доречі, в Луа-ди-лунга, хлопець, що не зміг виконати своєї місії (тобто – не зміг інвестувати хатки та кіз в вагіну дружини, і цим вкривши себе та свій рід соромом) залишає селище або кінчає з собою за допомогою списа, на який кидається грудями...
Мораль дуже проста – не зміг купити Корпорацію, манагер покидає її, або, як висловлюються на своєму слензі представники PR – відцифровує свій уход. Його душа залишається в трудовій книжці, базах даних і, звісно, в юних манагерах, яких відшедший встиг обучити...
Далі – реінкарнація. Перехід зашрамованої обручкою Корпорації душі в нове тіло. А значить – нове народження. Цикл відтворюється. Акушери HR-и зразу ж помітять вже сформовану душу з кармою Corporary Slave. Чим більше шрамів – тим більше шансів переродитися в нове життя нової Корпорації.
Welcome to Corporary world, mr. Anderson, себто – Нео! Жери червону пігулку – та двері нової Корпораціїї відчиняться перед тобою!
(c)FaGoth
to be....