Знову таке дике відчуття... Сумно, боязко, нервово...

А ще дуже сильний жаль, що я не можу прожити весь залишок життя так, як я провів цей місяць. Без роботи, без постійного місця проживання, у подорожах, з різними людьми та без людей...

І дуже боязко шукати нову роботу.

Нещодавно телефонував колишній шеф. Звав назад до себе. З одного боку це приємно. А з іншого якось гидко и паршиво. Паршиво тому, що я туди аж зовсім не хочу. Які б гроші він там не пропонував... Ну до смерті не хочу...
Але знаю, що таких умов як пропонує він мені ніхто більш не запропонує. І вибір самоповага чи гроші, гідність чи впевненість у житті на найближчий час - то для мене найжахливіший вибір...

Коли я думаю про цю роботу, то виникає бажання прям зараз зателефонувати Г та сказати, що я не хочу з ним працювати. А коли думаю про майбутнє, то одразу ж думаю, що варто вибити умови покраще і підти, хоча б на рік. За цей рік я зможу відкласти досить багато. Але чи буду я поважати себе, коли мине ций рік. Питання...

Нервово мені...