Дивно і лячно. Скільки вже це виходить? Шість років. Цілих шість років я не шукав собі роботу. І навіть не уявляю, що зараз потрібно. І кому зараз можу бути потрібен я...

Нє. Думка про пошуки вісить вже давно. Але ж лячно. Та й навіщо? От і сидів. І не рипався.

А це кілька місяців тому думка почала жвавішати. То так постукає по мозку, то інак... І вже сказані перші слова, що, мабуть, таки буду шукати... І навіть термін собі встановив. Ось повернуся з Китаю і як почну...

Ну звісно, що мені слова. Мене ж поки в море не кине, то так я і буду стояти на березі...

Угу. І ось зараз я думаю, що ж таки перше було: яйце чи курка. Бо ж або я передчуваю ситуацію. І почав замислюватися про нову роботу трохи раніше, ніж події набули свого початку. Або ж думка матеріальна. І, оскільки я ніяк не наважуся розпочати пошуки, то життя почало мене активно підштовхувати...

Так чи інакше, але час розпочати пошуки. Може статися, що й Китаю в цьому році не буде. А як і буде, хай йому грець! Зараз поки Новорічні свята - саме час розпочати.

Ох... Так кортить з кимсь поговорити про це. Але не буду. Навчений вже. Тільки гірше буде.

А тут все одно ніхто не читає.

Для краси будемо рахувати, що пошуки починаються з Нового року, себто з 18 лютого.

Вдох-видох, спокійне лице, з голоду не помру, і не так це страшно - шукати роботу...