Щось неспокійно на серці. Ніяк не можу визначитися, чого ж таки мені си бажає. Вже хотів завершити своє життя на цьому сервері. Але...

От завжди це "але" псує добрі початки. Так ось. Але добра знайома підкинула пару книжок рідною мовою. Смачною такою мовою. Я інколи навіть у зміст не вдумуюся. Просто насолоджуюся звучанням, тим присмаком, що залишається на язику.

І ось ці книжки навіяли думку про те, що я взагалі не спілкуюся рідною мовою. Нема з ким. Більшість друзів дво(та більш)мовні. Ті, хто одномовні, розмовляють російською. Тож легше за все вдаватися саме до російської.

Тож цей щоденник заводиться лише з однією метою. Трошки попрактикувати українську. Ну і трошки поміркувати про своє життя. Як без цього? А ще трохи випустити графоманську пару. Все ж таки так легко від цієї звички не позбавишся.

Отака хуйня, малята. Далі буде.