Тікає день, щасливий сон
голубить нас п`янким туманом,
Бере назавжди у полон,
кидає в прірву, у нірвану.

І ось, серед нічних ланів,
З`являється вона покірно,
Від неї лине подих снів,
коли вона танцює з вітром.

Та, що танцює з вітром,
та, що летить за ним.
Та, що танцює з вітром,
там, де нема води.

На очі впаде срібний пил,
Вона як побіжить по небу,
Накриють трави пишний стіл,
Та тільки їй цього не треба.

Вона летить до берегів,
вітається привітно з літом,
Вмирає в росах тих років,
бо там вона танцює з вітром.

Та, що танцює з вітром,
та, що летить за ним.
Та, що танцює з вітром,
там, де нема води.