не люблю незрозумілість, невідомість, невідповідність. не люблю непердбачувані обставини, котрі руйнують плани, часткову ілюзію майбутнього.
не люблю бути одною з решти. коли на свято отримую повідомлення, давно кимсь зарифмовані й надіслані.
стандарт. не люблю жити по стандарту. не відчуваєш смаку життя.
а ще не люблю свого "вміння" надумати, понавигадувати, намріяти. а тоді приземлитись, впасти. боляче. дуже боляче.
втрачається відчуття реальності. забуття. сон.
і гіркота правди, реальність. жахлива пародія на вигаданий світ. дощ взимку, брудна собака на зупинці, невідповідність вбрання ані погоді, ані порі року.
молоді сім"ї на вулицях, дітлахи, товариші. часом так грають. вдавана цікавість, видавлена посмішка. недоцільно говорити про почуття.
а ще не люблю страх. боязнь здатися смішним, недоречним, нерозумним, оригінальним. страх бути розумним, не таким як інші! так з'являється щось середнє, таке...як для всіх.
не можу йти по стандарту. не хочу робити чогось давно кимсь придуманого й сотні разів повтореного. не хочу бути серединною.
тому посміхаюсь незнайомцю в тролейбусі, відмовляюсь від побачень, читаю все і практично всюди, вчуся, пізнаю цей світ. незважаючи на думку оточення.
подекуди неадекватно реагую на звичайні події, спілкуюся з незвичайними людьми і признаюся в коханні.
не знаю, як все це назвати.
я просто живу)