нещастить мені з тими святами... як не куплю подарунок - незаладиться в мене з людиною... і на мене ображаються... і вже на свято іти якось некоректно... і тут то ще більше ображаються...
сьогодні День народження у людини, котру певний час вважала своєю подругою... ми гарно спілкувалися, товаришували... влітку зідзвонювалися... так чекали вересневої зустрічі...
і тут якась мить перекреслила все... не думала, що все так повернеться... не думала, що людина, котрій довіряла, в одну мить стане чужою... не вірила, що таке взагалі буває... а воно трапилось...
двічі...
другим був мій товариш... отут таки було боляче... до сліз, до крику, до істерик... не розуміла, що? чому? як? ...
важко переживала той розрив... ставила собі запитання, довго шукала вірної відповіді... побачила масу своїх помилок... чи не вперше припинила звинувачувати обставини, ситуацію, все, всіх і кожного... зрозуміла істинні причини... отримала трошки життєвого досвіду...
от-тільки тепер нічого не повернути назад. бо ніхто мене вже не прийме назад, не відкриється, не пустить близько до себе...
і сьогодні мене нема на Дні народженні...
сьогодні в моєму житті нема тих людей...
на своїх помилках вчитись таки нелегко...