"...я - жінка? який сарказм! я сиджу в будинку з сотнями кабінетів, напханих чоловіками, займаю один із таких чоловічих кабінетів і чоловчу посаду в ньому, до мене йдуть з поклонами, як до чоловіка, що має владу, а дружно брешуть, ніби поважають у мені жінку, і я не можу викрити цієї нещирості, я граю усмішками і завчено примовляю: "будь ласочка! будь ласочка!"
Жінки мене взагалі не цікавлять. усі вони такі самі, як я, а то й ще гірші. а чоловіки вражають своїм маразмом. вони такі засліплені своєю зверхністю над нами, що вже нічого не помічають і не можуть навіть у гадці мати, що може знайтися жінка, для якої усі вони - ніби інфузорії під мікроскопом!
чоловіки - це взагалі суцільний сарказм, а чоловіки керівні - це просто маразм. як вони люблять сидіти у президіях! ще тільки прокинувшись, не розплющивши як слід очей, просто з постелі - прямим ходом у президію! дрібні душі, вони не знають, що справжній мужчина повинен вмирати на полі бою або у власній постелі, але не у президії. ці ж норовлять умерти саме тут - і хай для цього хоч і весь світ піде димом!"
П.Загребельний "ГОЛА ДУША"