...проте я думаю, що секрет не в цьому...Жодна жінка не народжується заради того, аби зробити кар"єру. Так мені здається. Хоча, можливо, я просто старомодна... Успіх, слава, гроші, прихильники - це може йти лише на доважок. Причому досить незначний, не суттєвий. Чоловік може пожертвувати коханням заради всього цього. Жінка навпаки - кине весь цей мотлох заради того, щоб, як кажуть, "знайти рай у курені". Який потім, на жаль, може виявитися химерним. Чоловік живе в пласкому світі, жінка - в багатовимірному. І невідомо, що краще. У пласкому світі все логічно й зрозуміло, все має виправдання, все - навіть після великого краху - поновлюється рано чи пізно. У багатовимірному все так заплутано, так непередбачувано і страшно. Тому жінки прагнуть приліпитися до надійної поверхні, розтектися по ній, як вода, щоб мати хоч якийсь захист і рівновагу. Але пласка поверхня має здатність перевертатися, і тоді вода знову стає самотньою краплею й падає в океан життя. У цю безмежність, залишаючись наодинці зі своїми спогадами, невирішеними питаннями, які лишаються з жінкою до старості. Можливо, це звичайний маразм... Та коли я це зрозуміла, перестала звинувачувати жінок у будь-чому...