Я думаю, що "дача" час від часу сприяє моїй необхідній насназі...
Спочатку я почав сумувати за літом, за тим що побачив, відчув цього літа, і в деяких випадках, навіть, посумував за місцями в яких побував літом. Ніколи майже цього не робив - лише в школі до старших класів, сумував за канікулами, як всі діти, і то, здається, рідко. Завжди був задоволений тим, що встиг отримати.
І ось посумував я трохи ...а до цього ще згадував, що Осінь була моєю улюбленою порою року...
Одного осіннього вечора(як в книжках пишуть), я поїхав кудись в Київ, і помітив осінній спокій на вулицях. Не було прохолодно, просто був в куртці, вийшовши з оточення величезних будинків, побачив громадян, що в цьому спокої йшли з метро, їхали в машинах, стояли на світлофорі, відчув їхню присутність де-не-дне на проспекті. Все стало таким як треба - вітерець, запах, навколишній простір - і в них дерева і я. Потім я знайшов Осінь за містом, на природі, не можна було не піддатись Її гармонії.
Сумуючи за літом я ввібрав в себе настрій Осіні, вони переходять один в другий.