[400x470]
В колонках играет - нічого не грає...
Настроение сейчас - хочу до нього.........

"После встречи с нею мне стало окончательно ясно, что я знаю всего два способа любить человеков.

Первый способ - безмерно радоваться всякий раз, когда я вижу человека. И почти совсем не вспоминать о нем, когда я его не вижу.

Второй способ - вообще не видеть почти никогда (или вовсе без "почти" обойдемся), но помнить, что есть, теоретически говоря, такой человек. И землю целовать за то, что такое существо по этой земле где-то ходит.

В обоих случаях мне, понятно, ничего от объекта любви не нужно. В том числе взаимности (когда она есть - это просто дополнительное удовольствие). "

Знайшла от таку цитату з книги в якомусь щоденнику.
Перший спосіб любити людину.... А що як він любив мене саме так... Коли я була поряд з ним, він був радий мене бачити... а коли ми довго не бачились - забував... Перший місяць він ще постійно писав, а потім якось починав робити це рідко... Саме через це я і порвала стосунки.... Мені здавалося, що він забув мене, що нічого до мене не відчуває.... Хоча хто його знає.. Може я себе накручую... Чому ж тоді він так довго, 3 роки, не припиняв цих стосунків? Чекав поки я це зроблю? І чому ж, коли ми вперше розсталися він запропонував зустрічатися знову? Ні... я знаю, що в нього були почуття до мене!... Я знаю!.... А та розмова, після того, я кинула його... коли ми посварилися... Тоді ми клосно поговорили. Він мабуть вперше так відкрився... Він скритний, як і я... Тоді я зрозуміла, що я йому дійсно була не байдужа... А коли ми прощалися... Коли він сказав, що їде на літо в Канаду і що ми дуже не скоро побачимось... Він тоді сказав: "Це жахливо, так? " Але сказав це так, без емоцій. Я точно так як і він, без емоцій відповіла, що так. Мені тоді було так не приємно, що він це так каже... А потім, він сказав: "А по тобі не видно..." Він сказав це так... Я його ще ніколи таким не бачила... Я побачила, що йому було боляче, що він дійсно хотів відчути, що я його люблю... Але ж чому він сам цього не показував???!!! Чому???!!!! Чому ми з ним такі схожі в цьому??! Ми начче чогось боїмось... Боїмось, що нам зроблять боляче... І робимо цим лише гірше....
Як же ж я за ним скучила.... Так хочеться повернути все.... Так хочеться вірити, що це не кінець... Що буде третій раз... Що він ще досі думає про мене.... Що я досі йому не байдужа... Що ми ще будемо разом.....