Пан Ющенко таки ответил на самый популярный вопрос, заданный ему в Интернете (85850 голосов, однако):
"Шановний пане Презеденте, скажіть будь-ласка, скільки нам (простим людям) потрібно Вам заплатити, щоб Ви разом з усіма депутатами ВР, міністрами, урядовцями назавжди виїхали за кордон і не заважали Україні нормально розвиватися?"
http://president.pravda.com.ua/answers/
Только занятно он как-то ответил, заявив:
"Ви знаєте, шановні автори цього питання – хоч я, можна я відкрию секрет? – що дві третини авторів цього запитання знаходяться не в Україні або представляють не українські видавництва. Але це нічого, це вже так звикли в Україні - сприймати ті чи інші нюанси внутрішньої політики, яка відноситься виключно до компетенції цієї держави, цієї влади..."
(Снова "ЭТО государство, ЭТА власть"... Стало быть, ОН тут практически и ни при чем. Весело. ЭТОТ президент активно избегает использования словосочетаний "НАШЕ государство, НАША страна, НАШ народ"... А насчет "находятся не в Украине" -- ну кто же станет подставлять реальный айпишник? Мало ли в мире анонимных прокси, ну прям как дети... 8-)
"Кожний міністр, який сьогодні працює, це людина, яка перед цим була, як правило, депутатом Верховної Ради, який отримав виборчу підтримку - в тому числі, і тих людей, які задають це запитання, очевидно."
(Мол, что выбрали -- то и получили.)
"Який народ, така і влада – хоча я це не сприймаю. Бо влада, істинна влада, переконаний, наполовину корпусу повинна іти попереду, показувати нації, показувати народу шлях, можливо, який для когось здається сьогодні неможливий чи неперспективний. Чи показувати відповіді на ті питання, які не є популярними. Але народжується елітою політик, який кожний день говорить нації: "Наш вибір є такий. Ми мусимо йти туди, ми завтра повинні бути там. Подобається це, вибачте, не подобається...""
А вот тут -- ключевой момент. Мол, какой народ, такая и власть (сами заслужили, так что нечего вякать, терпите и сопите в две дырочки). Но это мелочи по сравнению с грандиозностью фигуры Элитарного Политика, говорящего нации (не НАРОДУ, а НАЦИИ -- почувствуйте разницу!): "Собака лает, а караван идет! Сорок лет по пустыне -- это не срок, можно мотать и дольше, главное -- наш путь извилист, но перспективы светлые. А поскольку кроме МЕНЯ никто не знает ни направления, ни дороги -- командовать парадом буду Я. Так что заткнулись, подтянули пояса, подобрали языки -- и вперед, в светлое будущее! Подобається це, вибачте, не подобається..."
Яволь, майн фюрер!