[336x448]
Настроение сейчас - crappy

Ок… я звичайне середньостатистичне дівчисько – так як і всі…
Але водночас не зовсім.
Замість магазинів я гуляю закинутими будівлями, а замість косметики у сумці ношу наступне (було знайдено під час спроби там прибрати) – дроти, usb мишку, цвях 200-тка, порожні двд, ніж для точіння олівців, ще один ніж – абсолютно тупий та непридатний для застосування, якісь запчастини до навушників, погризені олівці, лялька з ниток на ім’я Бóріс… 0_о.
НАЩО?
Щось схоже в мене і в голові – суцільна маразматика.
Можливо це когось дивує, але тільки не мене. Я слухаю Свод та думаю собі… життя – нитка, а ми – бісер. (щось схоже знаходила давнооо вже у Пелевіна)
Час – пружина із совкового матрацу… погнута така, поржавіла… яку можна стискати і розтягувати як завгодно (хтось в курсі, що наше сприйняття часу – повна лажа?)
Мене дратує, коли починають запитувати про віру…
Мене дратує, коли починають запитувати про субкультуру…
Про «улюблений гурт»…
Таке враження, що саме це визначає мене як особистість.
Та я можу бути для вас останнім клоуном і ніколи не відкритись по справжньому просто тому, що вам цього не треба. І мені теж…
Але я можу бути собою, що для мене – улюблене амплуа, і малювати вам словами свою душу. Хоча це, знову ж таки, потрібно одиницям.
Н-да, знову якийсь брєд намалювався у словах…