[256x350]
Настроение сейчас - абсолютно розбита...

Серцебиття у долонях хижого звіра розpивається тремтячими ударами.
Хвороби весни переросли в іронічність настрою, завше такого невизначеного.
Нагородження свободою мертвих душ – слово таке неповоротке та недолуге, якщо ним жбурнути не в тому напрямку.
Заколисуйте мене своїми нічними жахіттями – можливо для мене вони стануть спасінням, якого не знав ніхто.
Стискати тонкими пальцями ниточки життя – боятися відпускати, бо, знаєш, для нас залишилось лише пекло.
Тремтіння губ підсилюється землетрусами душі – вони в стані перевернути все без повторної реставрації.
Ми ненавидимо тих, кого любимо, не дозволяємо їм забирати нас у себе – вони крадуть душі, вони вбивають небо, вони перерізають оті самі ниточки… такі солодко-ненависні…
А без них ми просто розкладаємось … морально, фізично…
І знову він правий – люди являють собою певну цінність лише тоді, коли хтось їх цінує, лише тоді, коли комусь на них залежить.
В іншому випадку ми, нажаль, лише тіні своєї цивілізації.
… … …
Інколи корисно просто вимикати музику в плеєрі… і слухати Місто, кожен його подих, зойк, шурхіт шин, кожен вибух салюту, що вимальовується на горизонті… стоячи на краю маленької безодні – на краю ще одної багатоповерхівки.
Інколи корисно просто придивлятись до кипіння тротуарів від крапель дощової води…
Інколи корисно просто поглинутись у навчання… щоб не відволікатись на те, що шматує душу…