В колонках играет - Staind - So Far Away
Настроение сейчас - ...

Аааа...
Мене розпирає від морального та інформаційного наповнення...
Давно я не спілкувалась з людьми, виявляється...
...А тут стільки нового та цікавого!
Останні дні у нас зливи, під які мені щастить (і не дуже) потрапляти.
...
Вчорашній день заслуговує детальнішого опису мабуть...
Почалось все після пар, коли я вирішила потинятись нашим блошиним ринком (о, як гордо звучить!). Не знайшовши ніц цікавого чи незвичного, я трошки побродила джунглями парку, натрапивши на якусь невідому мені до того індустріальну споруду. Хм.
В результаті чого – попечені кропивою до колін доги, бруднющі кеди і мокрий одяг.
Пізніше, затарившись пивом, полізла на гору, до замку, де просиділа на заниканих в траві східцях з добрих дві години.
Як висновок – ще більше опіків від кропиви на ногах і купа подряпин від корчів, зате значно вищий рівень самопочуття, за що спасибі окреме тобі, Елінка =)
Пізніше до мене приєднався Вадим, приніс іще пива)
Сиділи на вікні закинутого дому і пили те пиво з чіпсами. Пізніше втікали через вікно від собаки, що вирішила нас покумарити і понервувати (і добряче мене налякати і розміром і агресивністю).
Ходили-гуляли закинутими стежинками і переходами, біля чумового кладовища.
Ка-Ва-Іі...
Ще один підсумок – загальна втома, але ще вищий заряд позитиву.
А загалом було дуже й дуже чудово.
...
В місті з’являтись немає бажання. Абсолютний нуль, не знаю чому.
Краще сприймаю місця, де немає людей, де за ними можна з відстані спостерігати.
Центр для мене став важким пресом, що давить на психіку. З усіма людьми, що шмигають туди-сюди, балакають по своїх мобільниках, тримаються за руки, цілуються, сваряться, обнімаються, ходять п’яні і т.п.
Щодо неформального суспільства...
Не для мене то, не для мене...я це зрозуміла.
Не знаю яким чином, але знаходжу таких індивідуалістів, з якими мені до біса цікаво спілкуватись і тинятись десь та досліджувати нові і ще незвідані місця.
...
Намагаюсь не відволікатись на абстрагування думок і фантазій, бо це мене якось доведе до божевілля. Треба вчитись, здавати сесію, практику, бути правильною студенткою/донькою/людиною і .т.п.
Обридає, чесно кажучи...
Навіть буття собою і самодостатність прагнуть змін.
Марудно якось зараз, правда... хз чого, але факт залишається незмінним.
Дивно інколи, наскільки все... дивно...
…But still, I absolutely adore it…

[400x333]