[299x409]
В колонках играет - London After Midnight – Let Me Break You
Настроение сейчас - I’m just a dork

Що ж, варто собі зізнатись в дечому. Про що це я? Зізнаюсь лише собі...

Хмм... на моїй яскравій полиці безліч непотребу, впорядкованого правда...
Багацько фоток природи, як маленький escape у тяжкі моменти.
Диски, диски, диски... зірочки, що світяться в темряві, пензлі-ручки-олівці-зошити-блокноти-книги... Стандартний набір... ще декорована мною баночка з-під кави, гарна фоточка, купа стік-ітс з нагадуваннями для мого склерозного мозку, аніме, аніме, аніме, диски, диски, диски, малюнки, рейзорблейд для точіння олівців, плюшеве казна-що, і абсолютно тупий ніж, вкрадений колись в одному пабі)...
Мабуть і все.
Це в точності мініатюра мого власного життя, де теорія міжнародних відносин стоїть біля Едгара ПО та Бодлера, а Fleur біля FLCL та Вонг Кар Вая.
Єдине погано – сезонність подачі тепла.
Коли хочеться зігріти вічно холодні руки, такої можливості просто нема.
Єдиний порятунок – гаряче горня чаю з корицею і айвове варення для солодкого забуття.
Господи, це все такий м_а_р_а_з_м! ...А цей маразм робить мене на ось стільки щасливішою в житті.
Скільки банальностей нас оточує?! Одні ми сприймаємо близько до серця, решту одразу або з часом забуваємо. Але хіба ці банальності не вносять трохи перцю в наше життя? Не роблять його трішки прикольнішим, неординарнішим, прибацанішим?
Детальки, малесенькі, непомітні.... і всі ДУЖЕ вагомі...
Ех, і нікому не повірю, якщо скажуть, що я не права!