В колонках играет - плач скрипки
Настроение сейчас - не найкраще

Кілька днів лише сюди не писала… а здається так давно…
Зараз мене переповнюють дивні емоції.
В основному сум.
Інколи ловлю себе на тому, що я все ж таки сама. І коли особливо паскудно на душі нема нікого поряд. Повідомлення немає кому відправляти… а стільки номерів у телефоні… кумедно дуже. Ха, як весело…*мда*…
Саме цікаве те, що мені не набридає жити в моєму світі, в моїй власній кататонії… Це скоріш присталище… Місце на крайній випадок… чи як?
Ще мені кумедно з того, що мені нікого не хочеться…Та смішна закоханість, та надумана романтика… мені те все зараз настільки далеке… немає нічого… і не хочеться…
Просто хочеться тиші, темряви і притулитись до когось… відчувати тихе дихання…і мовчання…ПРИСУТНІСТЬ…
Страшенно болить голова… в університеті свої напряги, але, це мене лякає, я нічого не роблю… хай живе халява… блін…
Яка ж я ідіотка…
Інколи хочеться побути слабкою, дозволити собі більше ніж завше, зійти з розуму до кінця… просто здохнути так, що ніхто й не помітив би…