[250x275]
В колонках играет - L’ame Immortelle – Fallen Angel
Настроение сейчас - …A_N_G_S_T… «…я хочу быть стеной в черством мире, где все понятно…»

Ех…
Псуюсь на очах… Хммм… А може я завше така була, просто не помічала?
Почуваюсь дуже погано… Моральним виродком…
Дійсно, я все роблю не так, як треба було би…
Не оправдовую нічиїх очікувань… Не роблю нічого, щоб бути хорошою студенткою/дочкою/племінницею… та й тепер навіть здається – людиною…
Я просто безвідповідальна егоїстка… і не більше…
Колись сміятимусь з цього мого головного болю… з цих своїх проблем…
А зараз… Мені просто гидко від того ким я є…

Дуже хочеться зараз побачити його, поблукати з ним десь… Мені це так подобається…
Останнім часом мені щастить зустрічати хороших людей…І це не може не радувати! Про декого із старих знайомих навпаки змінилась думка… Кумедно все дуже, якщо сісти і переосмислити дещо.
На даному етапі є бажання спілкуватись лише з невеликою кількістю людей…
Решти просто не помічаю, я так звикла – опустивши голову і закривши вуха “своєю” музикою, йти вперед… Люди стають такими далекими, такими розмитими і такими несправжніми…

Часто з’являється бажання жбурнути перший-ліпший камінь і розбити тонке скло примарливих ілюзій.
Я так багато пишу і так мало з того, що хотілось би сказати…

Господи, як я хочу все виправити, все покращити, поставити на свої місця!!!
Чому все натомість валиться з рук? Чому?…

Цей дивний стан не покидає мене…. Друга, третя ночі… а я сиджу, обійнявши свого ведмедя і слухаю музику, тихенько схлипуючи в темному кутку кімнати…
Це і не депресія, і нічого поганого… Це все банальні переживання… Так легко музика мене може перетворити в розклеєне, заплакане казна-що….. Та інколи цього так не вистачає…просто невимовно…
Правду кажуть… люди як бомби… деякі детонують одразу, інші – вповільненої дії…
Коли назбирується надто багато всього – стає poprostu nie do wytrzymania!
…«Неужели я это я?»…
…Трішки почуттів…