[466x699]
В колонках играет - Lake Of Tears - Solitude
Настроение сейчас - важко визначитись

Сьогодні думається лише про одне – чорну романтику…

Тонкий чуттєвий плач скрипки, холодна, водночас пристрасна партія на фортепіано, чорне мереживо, огортаюче майже прозору шкіру на зап’ястях, шовк, обвиваючий тонку тінь витонченого силуету, сльози в холодній гіркій каві, підтікша туш на щоках, відчайдушні погляди, ніжні обійми, поцілунок під дощем, листи, написані чорнилом, пожовкле листя на робочому столі, як данина її величності, Осені, маленька арка в парку, яка стає недовгим притулком, сховком від посторонніх поглядів…

Все не те… Не зовсім те, що твориться в голові…
Пальці ще не звикли до гітари, трішки ниють…
Ех, люблю отак сидіти, закинувши ноги на стіл, поклавши клаву на коліна… Стан релаксу, стан спокою…
Не хочеться писати зараз про все, що робиться всередині…Надто все переплутано…
Мені просто нестерпно від думок про одну людину
Мені дуже хочеться обійняти когось
Мені хочеться дощу в осінньому парку
Мені хочеться знов поїздити на 15-ці 3-4 кола по Луцьку, розтанувши в слайдах за вікном
Мені хочеться…
Багато і мало водночас…
Матеріалізувати думку, щоб вона залишилась сьогодні коло мене ночувати…
Долоня вислизає з долоні, ілюзорність гине, туман піднімається вгору
За вікном навіть коти не нявчать
Боюсь навіть дихнути гучніше, щоб не сполохати тінь, що сидить в кутку моєї кімнати….
Сама її там вималювала…
Тінь ніколи не стане другом, коханою людиною…але завше вислухає, вбере в себе бесь бруд, лише трішки потемнішає…
Хай там поки сидить…