В колонках играет - Love Like Blood - More Than Salvation
Настроение сейчас - головний біль

Фак…
З цією людинкою відносини дуже натягнуті…
Мені важко з нею спілкуватись і легко одночасно, але я усвідомлюю те, що її уникаю останнім часом…Навмисне…Чому? Немає пояснення, але своєю поведінкою все руйную…
Я не знаю, як все виправити…І чи варто виправляти взагалі… Ти кажеш – «Осколок льда»… подивимось… Твоє серце ще не настільки мертве як моє…

Зараз на душі пустка. Холодна бездна байдужості.
Інколи почуваюсь дуже незатишно в компанії… Всі люди, розмовляють, сміються, щось мене питають… Я їх не чую, не бачу, лише силуети, розмиті фрагменти головоломки, звуки окремими часточками відтискаються в голові, сміх перетворюється в неприємний саркастичний регіт, все втрачає свою форму. Хочеться затулити очі та вуха руками, зіщулитись, зникнути. Тоді мені стає страшно. Частково і від того хто я є.
«Wish I was too dead to care, if I need to care at all»…[Stone Sour – Bother]
Дивний стан апатії не покидає серця, шкребеться всередині надокучливо.
Останнім часом пости так і сиплються один за одним. Немає з ким поговорити… та й не хочеться ні з ким говорити…
Стільки бруду і непотребу… хай воно краще шматує і гвалтує інтернет сторінку замість мого мозку.
Залишаюсь сама і від цього мені так неприємно…
…………………………………….
Вечірні прогулянки йдуть на користь… Сьогодні знову Вано зміг мене трішки розважити, потім я тихенько “втекла” від них… Запах паленого диму, небо кольору попелу, окремі уривки пам’яті маячать…
Дворик – голуби – фльор – «девушка, подкурить не будет?» – червоний язичок полум’я спалахує в темряві – запаморочення – яблучний сік – прохолодний вітер – остання надія помирає разом із цим днем.
Все заховалось в Noir
Мабуть так треба

[698x431]