В колонках играет - Lacuna Coil - Falling Again
Настроение сейчас - хм хм хм

…Картинка сподобалась…
Маленька маріонетка… Лялька… “Кукла в руках колдуна”…
…Якою смикає хтось там, наверху…
Хай ми проголошуємо свою незалежність від суспільства, хай гордимося своєю унікальністю, своєю індивідуальністю, а все ж ми залишаємось такими ж маріонетками… Самі того не усвідомлюючи… Намагаємось робити непевні кроки, називаємо себе володарями власного життя, творцями своєї долі, а насправді… ручки і ніжки піднімаються то вверх то вниз… і ми не в стані обрізати ниточки, які впиваються тоненькими вужиками в шкіру…
…Банально… як завше…
В який же раз усвідомлюю свою мізерність в цьому світі… Така маленька людинка, до якої немає нікому діла, яка повинна за своє життя пробиватись вперед, падаючи і піднімаючись, усміхаючись і пускаючи сльозу… Така ж як і шість (?) мільярдів інших людей… Тільки от втрачається дещо… Де ЗМІСТ цього всього?
Жити заради життя хіба що… Просто щоб дізнатись що це таке те Житт_Я?
Згадується вислів про те, що життя наше – екскурсія, де можна всього торкатись, все пробувати і перевіряти…
Не знаю… А в кінці “Друзья, убитые горем, твой пепел со скалы развеют над морем”…
Щось знов мене потягнуло на роздуми про те, що мені мабуть і не дано знати… А може я надто примітивно дивлюсь на речі, пропускаючи факти крізь свій вузький світогляд…
Що ж, це просто роздуми звичайної психопатки… не більше…
……………………………………………………………………………………………………
Подивилась от сьогодні надзвичайно милий фільм – “Тридцять три нещастя”… Джим Керрі як завше на висоті, гарно зіграв роль покидька…
Чимось мені цей фільм нагадав Бартоновські… такий же одночасно похмурий та красивий, злегка казковий…те, що треба…

[700x560]